|
Будівництво Дарницького вагоноремонтного заводу розпочалося в 1934 році.
У серпні 1935 року завод прийняв у ремонт вагони, а у вересні вони вже були відправлені
в експлуатацію.
У 1937 році будівництво заводу було завершене, виробничі потужності по ремонту склали
6000 вантажних вагонів на рік. Ремонт вагонів здійснювався "стійловим" методом.
Рівень спеціалізації був низький, ремонтував завод від 25-тонних критих до 50-тонних платформ,
снігоочисні машини, рефрижератори.
В 1941 році сотні робітників заводу пішли на фронт, а завод евакуйовано до Чувашії
(м. Канаш), де працював на оборону країни.
З листопада 1943 р. почалось відновлення зруйнованого заводу. У 1944 році з
заводських цехів випущені перші відремонтовані після війни вагони. В 1945 році
запрацювали заводські електропідстанції, котельня, компресорна, киснева станції;
відновлювались та впроваджувались в експлуатацію цехи заводу.
До кінця 1948 року 55600 кв.м. виробничих площ були відновлені, потужність заводу
досягла довоєнного рівня.
На індустріальний шлях розвитку виробництва завод став в 1958 році, коли почалося
впровадження нової прогресивної поточно-конвеєрної технології ремонту 4-х вісних вагонів.
Перший в історії залізничного транспорту головний конвеєр по ремонту 4-х вісних напіввагонів на
заводі впроваджено в 1959 році.
В 1960 році побудований та впроваджений в дію головний конвеєр для ремонту 4-х
вісних критих вагонів. В 1961 році впроваджено в дію універсальний конвеєр для
ремонту усіх типів 4-х вісних напіввагонів.
В 1960 році модель поточно-конвеєрної лінії експонувалась на ВДНГ СРСР і одержала
високу оцінку.Впровадження передової технології на базі конвеєрного методу ремонту та нової
техніки за 2 роки дало можливість збільшити випуск вагонів у 2 рази, збільшити продуктивність
праці на 70 відсотків.
У 1972 році на заводі була розпочата реконструкція. Після реконструкції виробнича
потужність заводу, при двозмінному режимі роботи, склала 16750 приведених вагонів
в рік, його потужність відносно до потужності перед початком реконструкції збільшилася майже
вдвічі.
У 1989 році завод досягнув виробничих потужностей, відремонтувавши 15285
вантажних вагонів, при чисельності працюючих 3500 осіб.
Не найкращі часи наступили у завода з початку 90-х років, коли завдання з ремонту
вантажних вагонів зменшилося майже у 5 разів. Завод перейшов на роботу в одну зміну і його
виробничі потужності, з врахування цього, склали 8200 ваг. Чисельність працюючих скоротилася
майже вдвічі. Заборгованість з заробітної плати складала до 7 місяців. Вихід із скрутного
становища вбачався в збільшенні обсягів виробництва, розширенні номенклатури продукції.
У 1993-1994 роках на заводі освоєний капремонт хопер-дозаторів, у 1997
році освоєний капітально-відновний ремонт піввагонів з і продовженням терміну служби
та капітально-відновний ремонт кузовів електропоїздів ЕР-2, а з 2000р. -
капітальний ремонт думпкарів, для чого були створені відповідні виробничі потужності.
Все це дало можливість нарощувати обсяги виробництва, покращити фінансовий стан підприємства.
|
